- коріння
- [коур’і/н':а]
-н':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
коріння
Смотреть что такое "коріння" в других словарях:
коріння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
коріння — я, с. 1) Збірн. до корінь 1), 2). •• Корі/ння пуска/ти (пусти/ти) в що, в чому а) міцно, надовго закріплюватися де небудь; б) набувати особливої сили, постійності (про почуття, звички тощо). 2) Коренеплоди, що їх уживають як присмаки до страв,… … Український тлумачний словник
корінняччя — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
корінь — I (частина рослини, що міститься в землі); кореневище (перев. корінь багаторічних трав янистих рослин і головний корінь дерева); корінець (перев. невеликого розміру); коріння збірн. II ▶ див. початок 1), причина … Словник синонімів української мови
корінець — нця/, ч. 1) Зменш. до корінь 1), 2). || тільки мн. Коріння деяких рослин, що їх використовують як ліки. || Ніжка гриба. 2) Місце, де зшиті аркуші книжки, зошита, папки, або частина палітурки, що закриває це місце. 3) Частина аркуша, що… … Український тлумачний словник
корінняччя — я, с. Збірн. до корінь і коріння … Український тлумачний словник
коріннячко — а, с. Зменш. пестл. до коріння … Український тлумачний словник
корінчастий — а, е. Який має велике, розгалужене коріння … Український тлумачний словник
корінчастий — (який має велике, міцне, розгалужене коріння), корчастий, корчуватий … Словник синонімів української мови
коріандровий — а, е. Прикм. до коріандр. Коріандрове насіння. || Що добувають із коріандру … Український тлумачний словник
